проставляти
ПРОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. проста́влять; док., що.
Писати, вписувати і т. ін. (перев. у спеціально залишене або пропущене місце).
Наголосків [наголосів] у сьому зшитку єсть доволі, здається, а в першому будьте ласкаві самі проставте (Леся Українка);
Перша спроба виправдала себе цілком, і я став заготовляти по три-чотири протоколи завчасу, варюючи [варіюючи] лиш окремі слова та відповідно проставляючи дати (Б. Антоненко-Давидович);
Нових записали в книжки, поставляючи, хто, і як, і куди йшов (В. Винниченко);
На дошці для приїжджих швейцар проставив крейдою нове прізвище (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)