простацтво

ПРОСТА́ЦТВО, а, с., розм.

1. Властивість за знач. проста́цький.

Усі приняли [сприйняли] сю вихідку [вихватку] старого попа за знак простацтва, притупленого почуття делікатності (І. Франко);

Не знявши капелюха з голови, міцно потиснув [канадець] Олені руку й з першого слова почав нарікати на сільські взаємини, на свою самотність, на простацтво тутешніх людей (Ірина Вільде).

2. збірн. Прості, непривілейованого стану люди.

Далі від шляху по різних місцях оселилось простацтво (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. простацтво — проста́цтво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. простацтво — -а, с., розм. 1》 Властивість за знач. простацький. 2》 збірн. Прості, непривілейованого стану люди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простацтво — ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл.  Словник синонімів української мови
4. простацтво — Проста́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. простацтво — ПРОСТА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Властивість за знач. проста́цький. Усі приняли [сприйняли] сю вихідку [вихватку] старого попа за знак простацтва, притупленого почуття делікатності (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. простацтво — Простацтво, -ва с. 1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік. Камен. у. 2) соб. Простые люди. К. Дз. 35. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом. К. ХП. 19.  Словник української мови Грінченка