простилати

ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., що.

Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь.

Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги. Перед цим Яциха.. бере рушник і простила долі (М. Кропивницький);

Катеринщики простилали долі потріпане ряденце, і... хлопчак стрибав на ньому через власну голову (Ю. Смолич);

Баба Оришка виносила ряденце, простеляла під грушею (І. Нечуй-Левицький);

Йон нарвав на обніжку трави і простелив долі (М. Коцюбинський);

[Лідія Семенівна:] Доріжку від порога до ліжка хай простелять (З. Мороз);

Юрась прослав на траві шматок газети і сів (С. Чорнобривець);

* Образно. Я бачив, як сходив місяць, як море простелило йому під ноги золотий килим (М. Коцюбинський);

Орися знову їздила в Ірпінь, стомилася й над озером заснула, де по траві верба прослала тінь (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. простилати — простила́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. простилати — -аю, -аєш і простеляти, -яю, -яєш, недок., простелити, -стелю, -стелиш і рідко прослати, -стелю, -стелеш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-не-будь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простилати — СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.  Словник синонімів української мови
4. простилати — Простеля́ти, -ля́ю, -ля́єш; простели́ти, -стелю́, -сте́лиш, -сте́лять і простила́ти, -ла́ю, -ла́єш; просла́ти, -стелю́, -сте́леш, -сте́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. простилати — ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь. Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги.  Словник української мови в 11 томах
6. простилати — Простила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. прослати, -стелю́, -леш, гл. Простилать, простлать, разостлать. Я простелю жупанину, ти простелеш хвартушину. Чуб. V. 191.  Словник української мови Грінченка