простилати
ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь.
Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги. Перед цим Яциха.. бере рушник і простила долі (Кроп., II, 1958, 103);
Катеринщики простилали долі потріпане ряденце, і… хлопчак стрибав на ньому через власну голову (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 5);
Баба Оришка виносила ряденце, простеляла під грушею (Н.-Лев., IV, 1956, 202);
Йон нарвав на обніжку трави і простелив долі (Коцюб., І, 1955, 244);
[Лідія Семенівна:] Доріжку від порога до ліжка хай простелять (Мороз, П’єси, 1959, 76);
ІОрась прослав на траві шматок газети і сів (Чорн., Визволення, 1949, 97);
*Образно. Я бачив, як сходив місяць, як море простелило йому під ноги золотий килим (Коцюб., II, 1955, 301);
Орися знову їздила в Ірпінь, стомилася й над озером заснула, де по траві верба прослала тінь (Сос., Близька далина, 1960, 155).
Словник української мови (СУМ-11)