прострація
ПРОСТРА́ЦІЯ, ї, ж., псих.
Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях і т. ін.
Мій мозок неохоче притомнів, переборюючи сон. Поволі виринав я з прострації, поволі відроджувалася і відмолоджувалася моя свідомість (Ю. Смолич);
В очах їхніх був жах або відчай, або порожнеча душевної прострації (І. Багряний);
Здається, вперше в житті здали нерви, і жінка впала в якусь прострацію, так ніби її оглушило або контузило (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)