прострація

ПРОСТРА́ЦІЯ, ї, ж., псих.

Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях і т. ін.

Мій мозок неохоче притомнів, переборюючи сон. Поволі виринав я з прострації, поволі відроджувалася і відмолоджувалася моя свідомість (Ю. Смолич);

В очах їхніх був жах або відчай, або порожнеча душевної прострації (І. Багряний);

Здається, вперше в житті здали нерви, і жінка впала в якусь прострацію, так ніби її оглушило або контузило (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прострація — простра́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прострація — -ї, ж., псих. Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових зворушеннях і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прострація — Знемога, знесила Словник чужослів Павло Штепа
  4. прострація — простра́ція (від лат. prostratio – повалення) стан надзвичайної фізичної і нервово-психічної кволості в людини. Може виникнути при тяжких інфекційних захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. прострація — Простра́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)