прострація
ПРОСТРА́ЦІЯ, ї, ж., псих.
Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях і т. ін.
Мій мозок неохоче притомнів, переборюючи сон. Поволі виринав я з прострації, поволі відроджувалася і відмолоджувалася моя свідомість (Ю. Смолич);
В очах їхніх був жах або відчай, або порожнеча душевної прострації (І. Багряний);
Здається, вперше в житті здали нерви, і жінка впала в якусь прострацію, так ніби її оглушило або контузило (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прострація — простра́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прострація — -ї, ж., псих. Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових зворушеннях і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прострація — Знемога, знесила Словник чужослів Павло Штепа
- прострація — простра́ція (від лат. prostratio – повалення) стан надзвичайної фізичної і нервово-психічної кволості в людини. Може виникнути при тяжких інфекційних захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- прострація — Простра́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)