проступитися

ПРОСТУПИ́ТИСЯ¹, ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., розм.

Те саме, що проступи́ти².

По вулицях проступитись було неможливо (П. Панч);

Обидва поверхи санаторію виповнились меблею так, що вже й проступитися було в палатах ніде (Ю. Збанацький).

ПРОСТУПИ́ТИСЯ², ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., заст.

Провинитися.

[Тетяна:] Не гріши, чоловіче! Хто проступиться, то той виля, як собака в човні (І. Котляревський);

– Може, твій панотець вчинив щось недобре? Може, проступився? (І. Нечуй-Левицький).

ПРОСТУПИ́ТИСЯ³, ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., діал.

Розступитися.

Грубим голосом гукає [Іван], наче віл: – Проступіться! Розтручує людей та й пхається поперед усіх (Л. Мартович);

* Образно. Хмари проступилися, і звільна, мов боязко, викотилося сонце на небо (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. проступитися — проступи́тися 1 дієслово доконаного виду проштовхатися розм. проступи́тися 2 дієслово доконаного виду провинитися рідко проступи́тися 3 дієслово доконаного виду розступитися діал.  Орфографічний словник української мови
2. проступитися — I -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., розм. Те саме, що проступити II. II -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., заст. Провинитися. III -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., діал. Розступитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проступитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. проступитися — Проступи́тися, -плю́ся, -пишся гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка