проступитися
ПРОСТУПИ́ТИСЯ¹, ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., розм.
Те саме, що проступи́ти².
По вулицях проступитись було неможливо (П. Панч);
Обидва поверхи санаторію виповнились меблею так, що вже й проступитися було в палатах ніде (Ю. Збанацький).
ПРОСТУПИ́ТИСЯ², ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., заст.
Провинитися.
[Тетяна:] Не гріши, чоловіче! Хто проступиться, то той виля, як собака в човні (І. Котляревський);
– Може, твій панотець вчинив щось недобре? Може, проступився? (І. Нечуй-Левицький).
ПРОСТУПИ́ТИСЯ³, ступлю́ся, сту́пишся; мн. просту́пляться; док., діал.
Розступитися.
Грубим голосом гукає [Іван], наче віл: – Проступіться! Розтручує людей та й пхається поперед усіх (Л. Мартович);
* Образно. Хмари проступилися, і звільна, мов боязко, викотилося сонце на небо (І. Франко).
Значення в інших словниках
- проступитися — проступи́тися 1 дієслово доконаного виду проштовхатися розм. проступи́тися 2 дієслово доконаного виду провинитися рідко проступи́тися 3 дієслово доконаного виду розступитися діал. Орфографічний словник української мови
- проступитися — I -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., розм. Те саме, що проступити II. II -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., заст. Провинитися. III -ступлюся, -ступишся; мн. проступляться; док., діал. Розступитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проступитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- проступитися — Проступи́тися, -плю́ся, -пишся гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка