просіл
ПРОСІ́Л, со́лу, ч.
1. Дія за знач. просоли́ти, просо́лювати і стан за знач. просоли́тися, просо́люватися.
На лимані не солили риби в бочках на просіл (І. Нечуй-Левицький).
2. розм. Солона риба; страва з солоної риби.
На лимані не солили риби в бочках на просіл (І. Нечуй-Левицький);
– Може, він, або другий хто, їхатиме у місто, – попросю [попрошу] просолу купити... (Панас Мирний);
Коли не забредеш к [до] Мірошнику бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало..; У п'ятницю – просіл, з олією блинці [млинці] (Є. Гребінка);
* У порівн. Обличчя – аж синє, розпухле, а в'язи такі червоні, як просіл у різницькій крамниці (Н. Королева).
3. спец. Якість посолу; ступінь солоності.
Словник української мови (СУМ-20)