протанцьовувати
ПРОТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. що і без дод. Виконувати який-небудь танець.
[Неріса:] Либонь жива Неріса переважить камінну Терпсіхору в Мецената, як протанцює перед ним сьогодні танець Танагри! (Леся Українка);
Ніхто не протанцює, як Дорка, не змалює, як вона (Ю. Яновський);
// Проходити в танці певну відстань або повз когось, щось.
Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались (О. Довженко);
* Образно. Попереду витанцьовував круторогий баранець, за ним вівці, далі йшов Ясь і грав на скрипці.. А то поверталася отара, і протанцювала вона до кошари (О. Іваненко).
2. що і без дод. Танцювати якийсь час.
Він, прогулявши цілу ніч між старшими, протанцювавши та прореготавши з панянками, на другий день перед молодими насміхався над тими співами, над тими танцями (Панас Мирний).
3. що, розм. Втратити або проґавити щось через танці.
[Палажка:] Чому не потанцювати? Танцюй, та тілько [тільки] розуму не протанцюй! (Панас Мирний);
– Гей, до танцю! Всіх обсиплю Грішми, душу протанцюю! (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)