протегувати
ПРОТЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., без прям. дод. і рідко кого–що.
Сприяти кому-, чому-небудь, підтримувати когось, бути його покровителем.
З гнівом і обуренням писав він [О. С. Пушкін] про Катерину II, що на словах знищила назву рабство, а насправді.. протегувала дикому поміщицькому свавіллю (М. Рильський);
Він посварився з учителем математики, обвинувативши його в тому, що він протегує самих паничиків (Ірина Вільде);
* Образно. – Мабуть, сама доля протегує відчайдушним, – жартував.. Брянський (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)