протиотрута
ПРОТИОТРУ́ТА, и, ж.
Речовина, яка припиняє або послаблює дію отрути.
З канн виробляють протиотруту від рослинних отрут, стимулюючі й потогінні ліки (з наук.-попул. літ.);
// перен. Засіб або дія, спрямовані проти чого-небудь шкідливого, негативного, небажаного.
Моду як таку не можна зовсім заперечувати в містобудуванні.. Протиотрутою проти легковажностей моди повинні бути здоровий розум, добрий смак, вдумливе наслідування традицій (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)