протирка
ПРОТИ́РКА, и, ж., рідко.
Дія за знач. протира́ти, проте́рти; протирання.
Дагаров обірвав розмову.., а решта [солдат] жваво запрацювала над протиркою рушниць (П. Панч).
ПРО́ТИРКА, и, ж.
1. спец. Пристосування для протирання каналу ствола вогнепальної зброї.
Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (О. Гончар).
2. розм. Ганчірка для протирання чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)