протискувати

ПРОТИ́СКУВАТИ, ую, уєш і розм. ПРОТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. проти́снув, нула, ло і проти́с, ти́сла, ло; і розм. ПРОТИ́СКАТИ, аю, аєш, док., що.

Тиснучи, з зусиллям проштовхувати, просовувати куди-небудь.

Голова німця вдавлена в сніг. Старшина протискує попід снігом руку (І. Багмут);

– Ви ж цей торф, пане, знайшли біля Морозенка, а не коло нас, – протиснув голову з-за людських плечей Пилип Таранюк (М. Стельмах);

* Образно. Намагається [Родивон] протиснути й собі слово – бо ще можуть подумати: необізнаний голова на чистопородній скотині (К. Гордієнко).

◇ (1) І доло́ню проти́снути не мо́жна – дуже тісно.

Й одразу ж пролунало вимогливе: – Ваш білет!.. Ваш білет!.. Ага, ревізори. Як завжди, заходилися ловити “зайців” саме тоді, коли й долоню протиснути не можна. Вгвинчуються в натовп, огризаються (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. протискувати — проти́скувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. протискувати — -ую, -уєш і розм. протискати, -аю, -аєш, недок., протиснути, -ну, -неш; мин. ч. протиснув, -тиснула, -тиснуло і протис, -тисла, -тисло; і розм. протискати, -аю, -аєш, док., перех. Тиснучи, з зусиллям проштовхувати, просовувати куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протискувати — ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док.  Словник синонімів української мови