протискуватися
ПРОТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся і розм. ПРОТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. проти́снувся, нулася, лося і проти́сся, ти́слася, лося; і розм. ПРОТИ́СКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Проштовхуватися, пробиратися куди-небудь із зусиллями, крізь натовп, долаючи перешкоди.
– Пропустіть! пропустіть! – шамотів беззубим ротом дяк, протискуючись поміж народом (Панас Мирний);
Протискуючись, Гаврило вилаявся: дірка [в мурі] .. розраховувалась не на зимовий час і в кожусі крізь неї пролізти було важко (С. Скляренко);
До столу протискується нова постать – висока людина в синьому козацькому вбранні (В. Підмогильний);
Протискаючися поміж натовпом, купка людей витягла Романа аж до самого вогню (Б. Грінченко);
Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем (Олесь Досвітній);
Князь Костянтин та Єремія насилу протислись в одхилену браму (І. Нечуй-Левицький);
Павлик протисувався наперед (Б. Антоненко-Давидович);
У вулицю як увійшли [селяни], протиснувся якось непомітно поміж народом Невкипілий до них (А. Головко);
Народ гучно валив улицями; ..ледве можна було пробитися, протискатися поміж рябенькою купою людською (Марко Вовчок);
Надзиратель протискався між рядами й штовхнув Калошу в бік (С. Васильченко);
* Образно. Клекотіла [річка] гнівно в своїх тісних берегах і протискалася вниз своїми жовтаво-брудними розбурханими водами (І. Франко);
Крізь вікно протискалися проміні [проміння] осені (В. Стадник);
Здвигає [природа] кичери вузько-вузько, так, що ледве-не-ледве може протиснутися гуцульська дорога (Г. Хоткевич).
2. тільки недок. Пас. до проти́скувати, протиска́ти.
Словник української мови (СУМ-20)