протоплювати
ПРОТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прото́плять; док., що і без прям. дод.
1. Розпалювати і підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін., обігріваючи приміщення; топити.
Він жив по-холостяцькому, .. коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець);
Каже [баба]: – Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити (з казки);
– Ідіть, вдово, нам з дочкою поможіть, Дамо взимку вам чим хату протопить (І. Манжура);
– Батько залагодять дірку... холодно – нехай протопимо грубу... (Г. Косинка);
Роздобувала [Марія Степанівна] паливо, щоб протопити в хаті (Д. Ткач).
2. Топити (див. топи́ти¹) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)