протоплювати

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. протоплювати — прото́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протоплювати — -юю, -юєш, недок., протопити, -топлю, -топиш; мн. протоплять; док., перех. і неперех. 1》 Розпалювати і підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін., обігріваючи приміщення; топити. 2》 Топити (див. топити I) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протоплювати — ПРОТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прото́плять; док., що і без прям. дод. 1. Розпалювати і підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін., обігріваючи приміщення; топити. Він жив по-холостяцькому, ..  Словник української мови у 20 томах