протопити

I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. протопити — протопи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протопити — I див. протоплювати. II -ів, мн. Те саме, що прокаріоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протопити — ПРОТОПИ́ТИ див. прото́плювати.  Словник української мови у 20 томах
4. протопити — Протопити, -плю́, -пиш гл. Протопить. Нема дров а ні поліна, нічим хати протопити. Чуб. V. 1074.  Словник української мови Грінченка