протоколювати

ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.: записа́ти, занотува́ти, зафіксува́ти, вписа́ти (уписа́ти), внести́ (унести́), занести́. Він ходив задумливий, часто витягав блокнот і щось записував до нього (О. Донченко); Далі кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот (Д. Бедзик); Карналь відгорнув від себе папери, нічого не записував, бо не звик нотувати своїх думок (П. Загребельний); Вийме (Бова) свій зшиток-щоденник і стане вписувати в його свої смутні думи (С. Васильченко); Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім'я Марини Дубчак (С. Журахович); Усі твори, досі написані ним, склалися в мандрах, на ходу. Навіть заносив їх на папір стоячи (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. протоколювати — протоколюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протоколювати — див. ЗАПИСУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. протоколювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех. Вести, складати протокол (у 1, 2 знач.); заносити що-небудь у протокол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. протоколювати — ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., що. Вести, складати протокол (у 1, 2 знач.); заносити що-небудь у протокол. Тепер я міг би протоколювати це “засідання” (Д. Бузько); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. протоколювати — Протоколюва́ти, -колю́ю, -колю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)