протопити

Протопити, -плю́, -пиш

гл. Протопить. Нема дров а ні поліна, нічим хати протопити. Чуб. V. 1074.

Значення в інших словниках

1. протопити — протопи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протопити — I див. протоплювати. II -ів, мн. Те саме, що прокаріоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протопити — ПРОТОПИ́ТИ див. прото́плювати.  Словник української мови у 20 томах
4. протопити — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А.  Словник синонімів української мови