протопити
Протопити, -плю́, -пиш
гл. Протопить. Нема дров а ні поліна, нічим хати протопити. Чуб. V. 1074.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протопити — протопи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- протопити — I див. протоплювати. II -ів, мн. Те саме, що прокаріоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- протопити — ПРОТОПИ́ТИ див. прото́плювати. Словник української мови у 20 томах
- протопити — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Словник синонімів української мови