проточка
ПРОТО́ЧКА, и, ж., техн.
1. Дія за знач. прото́чувати¹.
2. Заглиблення, отвір, проточені у деталі, механізмі.
Тяга руля [комбайна] являє собою трубу, на кінцях якої зроблено проточки (з наук. літ.);
Під час обробки деталей з уступами, фасками, проточками, канавками складної форми тощо на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)