протуркотіти
ПРОТУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПРОТУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док.
1. Док. до туркоті́ти, туркота́ти.
Протуркотіло старе колоддя під колесами (П. Загребельний);
На ліву віконницю сів єгипетський голуб і протуркотів своє ласкове “супруг” (М. Хвильовий);
В лугах озвався деркач, у полях протуркотіла підвода (М. Стельмах).
2. Туркотіти, туркотати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)