протягом
ПРО́ТЯГОМ.
1. прийм., з род. в. Уживається при позначенні часу існування кого-, чого-небудь, тривання якої-небудь дії, якогось процесу і т. ін; упродовж.
Протягом зими снігу майже не було (О. Гончар);
“Льова, мабуть, ненормальний”, – подумала дівчина. Бо хто нормальний був би безнадійно закоханий протягом двох років? (В. Пустельний);
Чекаючи.. вироку, Явдоха протягом двох днів спокійно й терпляче сиділа на лавці (О. Донченко);
Дядько Семен протягом десяти років сторожував біля тракторів (С. Олійник);
Українці щиро віддавали Москві всі свої сили, всі свої знання, і протягом ХVІІ віку вони підготували родючий ґрунт для реформ Петра І (з наук. літ.);
Вода! Протягом століть мріяли і боролись за неї жителі пустинь (з наук.-попул. літ.);
// Уживається при позначенні певної події, чиєїсь діяльності, чийогось існування тощо, одночасно з якими що-небудь відбувається, здійснюється і т. ін.
Протягом усієї війни Федір Іполитович ні на одного підлеглого не підвищив голосу (Ю. Шовкопляс);
Обом було наче тісно. Протягом усього життя вони ніколи не почували себе так (О. Гончар);
Протягом всього суду ув'язнені тримались достойно і гідно (С. Скляренко).
2. присл., розм. Розтягаючи звуки, плавно, протяжно.
Оцю пісню у нас протягом співають (Сл. Б. Грінченка);
– Голова, – протягом хвалили [Проценка] старі батьки, – послухай його – не наслухаєшся (Панас Мирний);
[Вася:] Ти не так, дядю Мусію, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса... Протягом треба – ооссаа... (М. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)