протік

ПРОТІ́К, то́ку, ч.

Коротка, вузька протока; струмок між частинами водойми або між двома водоймами.

Вздовж лівого берега розбрелися по пояс у воді дерева, – Дніпро затопив усі протоки й старі русла, вздовж яких вони росли (Ю. Яновський);

Широке й довге озеро Морхова з великими багнищами, з трясовинами, вузькими протоками .. – це мисливське привілля (Б. Антоненко-Давидович);

Всі озерця і ставки сполучалися між собою протоками (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. протік — Проті́к: — пробитий гірським потоком у піщаній скелі отвір [16]  Словник з творів Івана Франка
2. протік — проті́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. протік — -току, ч. Те саме, що протока 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. протік — Протока, перетока  Словник чужослів Павло Штепа