профанувати

ПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що, книжн.

Піддавати профанації.

Справжні митці, як митці, завжди попереджали свій клас і ніколи не йшли з ним врівні. Інша, вибачте за вираз, теорія не тільки профанує пролетарське мистецтво, але й становить глибоко консервативний чинник у розвиткові суспільства (М. Хвильовий);

– Пішовши звідси, ви тим самим складете зброю, визнаєте свою неспроможність довести, що Каргат профанує техніку (Ю. Шовкопляс);

Відтоді Петричук здебільшого уникав розмов про метафористів і сповідальників, традиційників і авангардистів. Волів здебільшого відмовчуватися в балачках про літературу або ж навмисне профанував бесіду (С. Процюк);

Несмак у поезії є шкідливим і небезпечним насамперед тим, що профанує ідеї, принижує або й викривляє їх незалежно від найкращих задумів автора (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. профанувати — профанува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. профанувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., книжн. Піддавати профанації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. профанувати — Зневажувати, зневажити, позневажувати, осоромлювати, осоромити, поосоромлювати, зісоромлювати, зісоромити, позісоромлювати, осмішувати, осмішити, поосмішувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. профанувати — Профанува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)