професорський
ПРОФЕ́СОРСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до профе́сор.
Року 1895 він блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка – і професорська колегія обрала його доцентом, але адміністрація не затвердила Франка (М. Коцюбинський);
Костомаров мав незабаром дістати професорське звання (О. Іваненко);
В кінці ХVІІ ст. Теофан Прокопович скінчив єзуїтську колегію в Римі, і це не перешкодило йому по повороті зайняти професорську кафедру в Києві (з наук. літ.);
// Належний професорові.
Лікарі тихо ввійшли за ним до просторого професорського кабінету (Б. Антоненко-Давидович);
Ірен вийшла з своєї кімнати і розставляла на столі чайне накриття, бо за звичаєм професорського дому вечірній чай був у обов'язках молодої господині (В. Підмогильний);
Його я бачив тільки раз в житті – у Києві, в професорській квартирі (М. Рильський);
// Такий, як у професора; власт. професорові.
Сердюк узяв зовсім професорський тон (М. Хвильовий);
Панкратов став у позу оратора, набрав поважного професорського вигляду (О. Донченко).
2. у знач. ім. профе́сорська, кої, ж. Кімната у вищому навчальному закладі, призначена для перебування викладачів між лекціями.
Словник української мови (СУМ-20)