проходжати

ПРОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. рідко. Іти, пересуватися кроками; проходити.

Ось народ повз нас проходжає юрбою (Я. Щоголів);

Тебе я, земле, всю сходив до краю... І ось тепер серед твоїх степів, Немов по кладовищу, проходжаю (М. Вороний).

2. Повільно ходити туди й назад.

Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося.., – вона починала ходити та проходжати по луці (Марко Вовчок);

По покоях проходжають пани, панянки й паненята, всі в шовках та в золоті (С. Васильченко);

Того вечора в клубі Іван не підійшов до Марії. Ми з нею танцювали, а він навмисне проходжав з якоюсь білявкою і ніби не помічав нас (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. проходжати — проходжа́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. проходжати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 рідко.Іти, пересуватися кроками; проходити. 2》 Повільно ходити туди й назад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проходжати — ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм.  Словник синонімів української мови
4. проходжати — Проходжа́ти, -джа́ю, -єш гл. = проходити. Мет. 281. Поміж рядами прохожайте. АД. І. 213.  Словник української мови Грінченка