проходжалий
ПРОХОДЖА́ЛИЙ, рідко ПРОХОЖА́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що прохо́жий 1.
[Василина:] О, а це ж що за почвара сидить під хатою? [Тиміш:] Я собі прохожала людина: сів трохи спочити (С. Васильченко).
2. у знач. ім. проходжа́лий, прохожа́лий, лого, ч.; проходжа́ла, прохожа́ла, лої, ж. Те саме, що прохо́жий 2.
Кватирочку відчиняють [діти], проходжалого питають: “Чи не бачили ви нашої матері?” (Ганна Барвінок);
[Зацвіліховський:] Що ти за чоловік? [Чужестранець:] Я прохожалий (М. Костомаров).
Словник української мови (СУМ-20)