проходжувати
ПРОХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОХОДИ́ТИ, хо́джу, хо́диш, док.
1. що. Долати певну відстань, ходячи.
2. тільки док. Ходити якийсь час.
Поки ті гроші заробив, Я годів зо два проходив По Чорноморії, по Дону... (Т. Шевченко);
Мені вже було дев'ять років. Цілу зиму проходив до школи (Є. Кравченко);
Попросився [Оксен] до Бовдюга за помічника і проходив за сівалкою до самого обіду (Григорій Тютюнник);
* Образно. [Уляна:] Все життя ви, проходили навшпиньки (О. Довженко).
3. що, розм. Ходячи з певною метою, витрачати (гроші).
– Хай карбованця проходжу, хай два, або й усі п'ять... а земля все-таки моя! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)