проходжувати

ПРОХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОХОДИ́ТИ, хо́джу, хо́диш, док.

1. що. Долати певну відстань, ходячи.

2. тільки док. Ходити якийсь час.

Поки ті гроші заробив, Я годів зо два проходив По Чорноморії, по Дону... (Т. Шевченко);

Мені вже було дев'ять років. Цілу зиму проходив до школи (Є. Кравченко);

Попросився [Оксен] до Бовдюга за помічника і проходив за сівалкою до самого обіду (Григорій Тютюнник);

* Образно. [Уляна:] Все життя ви, проходили навшпиньки (О. Довженко).

3. що, розм. Ходячи з певною метою, витрачати (гроші).

– Хай карбованця проходжу, хай два, або й усі п'ять... а земля все-таки моя! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me