прохоплюватися
ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОХОПИ́ТИСЯ, хоплю́ся, хо́пишся; мн. прохо́пляться; док., розм.
1. Те саме, що прогово́рюватися.
Тато весь час повертався думками до нас,.. інколи кількома словами прохоплювався про тугу за рідним двором (Д. Бедзик);
– Ну та й гарна ж оця Тодозя! – не втерпів і якось несамохіть прохопився Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Вона боялась батька, щоб часом чимось не прохопитись і не сказати чого зайвого (Леся Українка);
Наталя не прохопилася жодним словом докору, але чоловік знав – вона дуже образилась (І. Волошин);
// Вставляти своє слово, фразу серед загальної розмови, вигуків і т. ін.
Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич).
2. Пробиратися куди-небудь (перев. швидко або непомітно для когось).
Для того, щоб попасти в бойові порядки, треба було прохоплюватись по голому схилові, обернутому до противника (О. Гончар);
В Сашка була тепер тільки одна мета – прохопитись! Прохопитись мимо батька по вузькій стежці (Ю. Смолич);
Загнані в річку недобитки шляхти прохопилися до свого берега й скоріше заховались за валами (Я. Качура);
* Образно. В коротку мить зникли полоси: як огники свічок, що гасить, прохопившись, вихор (В. Барка).
3. перен. З'являтися де-небудь, на фоні чогось.
На його обличчі під удаваним виразом суровості прохоплювалась усмішка самовдоволення (Б. Антоненко-Давидович);
Де-не-де по лісах уже прохоплювалось перше полум'я осіннього багрянцю (О. Гончар);
// Часом чутися серед інших звуків.
На тому боці [річки] лунала пісня і коли-не-коли прохоплювалися звуки гармонії (Д. Ткач);
У її голосі вперше прохопились нотки роздратування (О. Гуреїв);
Навкруги було досить тихо, лише де-не-де прохоплювались постріли над Россю (О. Гончар);
// Раптово, несподівано вириватися у кого-небудь (про фразу, вигук, запитання).
Останнє запитання в неї прохопилось, можливо, ненароком (О. Гуреїв);
// безос.
– Жабі! – жалібно прохопилось у мене, і я жагуче припав устами до її рук (Олесь Досвітній).
4. рідко. Те саме, що прокида́тися.
П'ятилітній хлопчина прохопився з твердого сну (С. Ковалів).
◇ (1) І сло́вом не прохопи́тися – не видати якої-небудь таємниці, утаїти, не сказати чогось.
Сьогодні він і словом не прохопиться про те, що приїхав додому лише на кілька днів, що в кишені його гімнастерки лежить суворий припис до першого квітня прибути на місце подальшої служби (П. Гуріненко).
Словник української мови (СУМ-20)