прохоплювати

ПРОХО́ПЛЮВАТИ, ює, недок., ПРОХОПИ́ТИ, хо́пить; мн. прохо́плять; док., кого, що, розм.

Пронизувати, проймати (про холод, сирість і т. ін.).

Холод прохоплює до кісток (З. Тулуб);

Холодний протяг наскрізь прохоплює одежу (Ю. Яновський);

// безос.

Зараз він був заклопотаний, щоб матері було м'якше лежати й не прохопило протягом з вікон (Б. Антоненко-Давидович);

// Охоплювати кого-небудь, викликаючи біль, страждання тощо (про відчуття, почуття і т. ін.).

Всі почуття її на мить завмерли, отупіли, щоб по хвилинній закляклості прохопити всю її істоту непереносно гострим болем (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. прохоплювати — прохо́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прохоплювати — -ює, недок., прохопити, -хопить; мн. прохоплять; док., перех., розм. Пронизувати, проймати (про холод, сирість і т. ін.). || Охоплювати кого-небудь, викликаючи біль, страждання тощо (про відчуття, почуття і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прохоплювати — ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого...  Словник синонімів української мови