прохрипіти

ПРОХРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш, док.

1. Док. до хрипі́ти.

Дзвоник прохрипів .. То був знак, що надходить чужий мужчина (М. Коцюбинський);

Великий годинник у дерев'яній оправі прохрипів, потім, немов вагаючись, пробив дванадцяту (М. Зарудний);

Десь прохрипів гірський ведмедик, потягаючись після сну (Олесь Досвітній).

2. що і без прям. дод. Промовити що-небудь хрипким голосом.

Василь прохрипів ледве чутно: – Водиці, водиці! (І. Франко);

–Там хто? прохрипів заспаним голосом вротар (Б. Лепкий);

– Не будемо ворогами, – прохрипів глухо Антонас (Мирослав Ірчан).

3. що і без прям. дод. Хрипіти якийсь час.

Застудився і прохрипів цілий тиждень.

Значення в інших словниках

1. прохрипіти — прохрипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прохрипіти — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прохрипіти — -плю, -пиш, док. 1》 неперех. Док. до хрипіти. 2》 перех.Промовити що-небудь хрипким голосом. 3》 неперех. Хрипіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прохрипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
5. прохрипіти — Прохрипіти, -плю́, -пиш гл. Прохрипѣть. Не журись!... прохрипів. МВ. ІІ. 13.  Словник української мови Грінченка