прочахлий

ПРОЧА́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до проча́хти, проча́хнути.

* Образно. Рот уже можна було нарахувати не менше десятка на широкому, ще не прочахлому з бою плацдармі (О. Гончар);

Мені з Ключарем було затишно, спокійно серед людей на вулиці, посеред хат і садків, посеред розтрушеного над селом духу прочахлого зела (Р. Федорів).

2. у знач. прикм., перен. Який заспокоївся, вгамувався.

Не помисли, моя ти порадо, Що до тебе я став не таким, Що вже серце прочахле не радо Й милуванням коханим твоїм (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. прочахлий — проча́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прочахлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до прочахти, прочахнути. 2》 у знач. прикм., перен. Який заспокоївся, вгамувався.  Великий тлумачний словник сучасної мови