прочвара
ПРОЧВА́РА, и, ч. і ж., заст.
Потвора.
– Я Тібр старий! – ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (І. Котляревський);
– Вибачай, чоловіче, – одрізав січовик, – хоч мені тебе й жаль, а прочварі, Каїнові, руки не подам і побратимом не буду (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)