прочвалати
ПРОЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Повільно пройти, проїхати.
Спустілим скотним двором мовчазно прочвалало двоє літніх людей – жінка і сутулий чолов'яга (І. Волошин);
// перен. Те саме, що прожи́ти.
Хреста вже не було на ній [на могилі] .. і нніщо не могло тепер сказати Василеві Григоровичу, що тут лежала його Катерина Сидорівна, з якою прочвалав він 27 років свого життя (Б. Антоненко-Давидович).
2. Повільно йти, їхати якийсь час; повільно пройти, проїхати якусь відстань.
Прочвалавши двадцять тисяч кілометрів по різних географічних довготах, спинились кінь з Султаном на тому ж місці, звідки три з половиною роки тому рушили в похід до Тихого океану (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)