Словник української мови у 20 томах

прочинати

ПРОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЧНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм., рідко.

Те саме, що прокида́тися.

Івась Удовиченко од сна прочинає, По світлиці поглядає (з думи).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. прочинати — прочина́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. прочинати — -аю, -аєш, недок., прочнути, -ну, -неш, док., розм., рідко. Те саме, що прокидатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прочинати — ПРОКИДА́ТИСЯ (переставати спати, дрімати), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, РОЗБУ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОБУ́РКУВАТИСЯ розм., РОЗБУ́РКУВАТИСЯ розм., ПРОЛУ́ПУВАТИСЯ розм., ПРОЧИНА́ТИСЯ розм., ПРОЧИНА́ТИ розм. рідше, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
  4. прочинати — Прочина́ти, -на́ю, -єш сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.  Словник української мови Грінченка