прочинатися

ПРОЧИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОЧНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм., рідко

1. Те саме, що прокида́тися.

На другий день, ще він не прочинавсь, а тут йому уже й несуть чаю (П. Куліш);

Собаки брешуть; я прочнувся: Знадвору шемріт доліта... (П. Грабовський).

2. Приходити до пам'яті; опам'ятовуватися, притомніти.

Упала додолу, непритомна. Прочнулася Маруся в Горпининій хаті на полу (Б. Грінченко);

Він упав додолу, на якусь мить утратив свідомість, бо коли прочнувся, довкруг панував морок і тиша (І. Білик);

Світ пішов кругом... Як прочнулась я – так само: постріли!.. село в огні!.. (П. Тичина);

* Образно. Любов і ненавість прочнулись (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. прочинатися — прочина́тися дієслово недоконаного виду прокидатися розм.  Орфографічний словник української мови
2. прочинатися — -аюся, -аєшся, недок., прочнутися, -нуся, -нешся, док., розм. 1》 Те саме, що прокидатися. 2》 Приходити до пам'яті; опам'ятовуватися, притомніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прочинатися — ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови