прочинений

ПРОЧИ́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прочини́ти.

Брама була не тільки не замкнена, а навіть трохи прочинена (М. Старицький);

Вікна великі, заґратовані; за ними видні кущі; одно – прочинене (С. Васильченко);

Крізь злегка прочинені двері чути, як хтось помішує ложечкою в склянці чай (Ю. Збанацький);

// прочи́нено, безос. пред.

Опинилися в просторній жовтій кімнаті, як залі для засідань, де на одній стороні двері прочинено (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. прочинений — прочи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прочинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прочинити. || прочинено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови