прочумуватися

ПРОЧУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОЧУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

Приходити до пам'яті.

– Чого це вони говорять, неначе три дні не їли або три дні пили та це тільки що прочумуються на похмілля (І. Нечуй-Левицький);

Зненацька прочумується [Купріян] від гамору і довго не може зрозуміти, що то за гомін (Григорій Тютюнник);

Еней прочумався, проспавсь І голодранців позбирав (І. Котляревський);

Повилазили сіроми з земляночки, неначе ті бабаки, і довго протирали очі, поки не прочумались (О. Стороженко);

– Та прочумайся трохи! – грубувато каже-благає наївний Гнаток. – Своїх не впізнаєш... (І. Волошин);

* Образно. Матеріали етнографічні пришлю (їх небагато) – дайте тільки хоч трохи прочуматись по хоробі (М. Коцюбинський).

Словник української мови (СУМ-20)