прошивати
ПРОШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що.
1. Шити, зшивати, вишивати що-небудь, протягуючи нитку, дратву і т. ін. наскрізь.
Вони шили чоботи.. з високими халявами й закаблуками, прошивали їх золотом і підбивали срібними цвяхами (С. Скляренко);
* Образно. Чорною мережкою журавлині ключі прошивали ранкову легку блакить верховинського неба (І. Чендей);
* У порівн. Своєю неперевершеною грою М. Заньковецька доповнювала п'єсу такими барвами й відтінками, які надавали їй стрункості й логічності, вона немовби наскрізь прошивала п'єсу міцною ниткою (з наук. літ.);
* Образно. * У порівн. Губи і щоки його пересмикуються, ніби хтось прошиває їх голкою (З. Тулуб).
2. перен. Пробивати, проколювати або прострілювати кого-, що-небудь наскрізь.
Зліва, десь уже зовсім близько, зайшов бронетранспортер і прошивав тепер короткими чергами з кулеметів самий ґанок (О. Гончар);
Ультразвук може прошивати метал, як масло (з газ.);
Побачивши.. димлячий пістоль у руках полковника, кинувся [Довбуш] на того, не давши йому опам'ятатись, і прошив шаблею наскрізь (В. Гжицький);
Херлі прошили йому обидві ноги (С. Скляренко);
– Прошию всіх кулями, тільки поворушіться (П. Загребельний);
* Образно. Розгойдує її [шаланду] море, .. прошиває нею хвилі (Ю. Яновський);
// безос.
Огонькова прошило кулею навиліт (Григорій Тютюнник);
* У порівн. З грудей її вирвався зойк, немов серце дівоче неждано прошила куля (А. Шиян);
// Швидко, різко розтинати, розсікати (повітря, воду і т. ін.).
Ластівки прошивали блакить, в якій вигравала чорними клубками мошка (П. Панч);
Прозвучала команда на подвір'ї, повітря в кімнаті, де були підпільники, з свистом прошили кулі (С. Скляренко);
// Бути помітним; виднітися.
Сивина вже прошивала лляне волосся (С. Скляренко);
// Сильно, різко звучати, чутися, виділяючись на фоні чого-небудь (про звуки).
У наступні вечори хору Лукина стежила до грані напруженим слухом тільки за цим голосом; він прошивав усі мелодії (І. Волошин);
Тишу прошив, мов блискавка хмару, рев оленя (В. Гжицький);
// у сполуч. зі сл. очі, погляд. Пильно, гостро дивитися на кого-, що-небудь.
Очі свердлом так тебе і прошивають (Марко Вовчок);
Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура);
І як він глянув на мене! Наскрізь поглядом прошив (В. Нестайко).
3. перен. Проходити, проникати вглиб, всередину крізь товщу чогось.
Студений вітер все прошиває, й хати ніяк не обтопити [обігріти] (Марко Черемшина);
Вода була чиста, прозора, і сонце дробилося в ній, прошивало воду до самого дна тонкими й ніжними срібними струнами (В. Кучер);
Допомогло сонце: промінцями прошило, струсонуло кипучу темінь (М. Стельмах);
// Проймати, пронизувати кого-небудь, викликаючи гостре фізичне відчуття (про холод, біль і т. ін.).
Мороз і вітер прошивали тіло (М. Рильський);
Він шарпнувся всім тілом, біль прошив його велетенською голкою (П. Загребельний);
// безос.
Болем йому прошило груди – аж задзвеніло в скронях (Василь Шевчук).
4. спец. Пробивати отвори в заготовках.
Раніше отвори в пластинах ланцюгів [для збиральних комбайнів] прошивали в дві операції на двох верстатах (з газ.);
// У теслярській справі – скріплювати що-небудь гвіздками.
5. тільки док., також без дод. Шити якийсь час.
◇ Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) див. прони́зувати;
(1) Прошива́ти / проши́ти се́рце (ду́шу, мо́зок) чиє (чию, чий), кому і без дод – раптово вражати, проймати кого-небудь (про гострі, сильні відчуття).
Електричною іскрою прошивають мій мозок слава поета, що родяться з забуття (Мирослав Ірчан);
Одна блискавиця страшного невиясненого болю, що прошила його душу і потрясла його мозок, – і всі ці світлі примарні замки розвіялись парою (І. Франко);
Пісня та йому прошила серце Райдужно-солодкою стрілою, І поніс її хлопчина в люди (М. Рильський);
І тут прошила мозок думка: “Без битви, без кулі? Чудом Господнім?..” (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)