прошивати

ПРОШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що.

1. Шити, зшивати, вишивати що-небудь, протягуючи нитку, дратву і т. ін. наскрізь.

Вони шили чоботи.. з високими халявами й закаблуками, прошивали їх золотом і підбивали срібними цвяхами (С. Скляренко);

* Образно. Чорною мережкою журавлині ключі прошивали ранкову легку блакить верховинського неба (І. Чендей);

* У порівн. Своєю неперевершеною грою М. Заньковецька доповнювала п'єсу такими барвами й відтінками, які надавали їй стрункості й логічності, вона немовби наскрізь прошивала п'єсу міцною ниткою (з наук. літ.);

* Образно. * У порівн. Губи і щоки його пересмикуються, ніби хтось прошиває їх голкою (З. Тулуб).

2. перен. Пробивати, проколювати або прострілювати кого-, що-небудь наскрізь.

Зліва, десь уже зовсім близько, зайшов бронетранспортер і прошивав тепер короткими чергами з кулеметів самий ґанок (О. Гончар);

Ультразвук може прошивати метал, як масло (з газ.);

Побачивши.. димлячий пістоль у руках полковника, кинувся [Довбуш] на того, не давши йому опам'ятатись, і прошив шаблею наскрізь (В. Гжицький);

Херлі прошили йому обидві ноги (С. Скляренко);

– Прошию всіх кулями, тільки поворушіться (П. Загребельний);

* Образно. Розгойдує її [шаланду] море, .. прошиває нею хвилі (Ю. Яновський);

// безос.

Огонькова прошило кулею навиліт (Григорій Тютюнник);

* У порівн. З грудей її вирвався зойк, немов серце дівоче неждано прошила куля (А. Шиян);

// Швидко, різко розтинати, розсікати (повітря, воду і т. ін.).

Ластівки прошивали блакить, в якій вигравала чорними клубками мошка (П. Панч);

Прозвучала команда на подвір'ї, повітря в кімнаті, де були підпільники, з свистом прошили кулі (С. Скляренко);

// Бути помітним; виднітися.

Сивина вже прошивала лляне волосся (С. Скляренко);

// Сильно, різко звучати, чутися, виділяючись на фоні чого-небудь (про звуки).

У наступні вечори хору Лукина стежила до грані напруженим слухом тільки за цим голосом; він прошивав усі мелодії (І. Волошин);

Тишу прошив, мов блискавка хмару, рев оленя (В. Гжицький);

// у сполуч. зі сл. очі, погляд. Пильно, гостро дивитися на кого-, що-небудь.

Очі свердлом так тебе і прошивають (Марко Вовчок);

Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура);

І як він глянув на мене! Наскрізь поглядом прошив (В. Нестайко).

3. перен. Проходити, проникати вглиб, всередину крізь товщу чогось.

Студений вітер все прошиває, й хати ніяк не обтопити [обігріти] (Марко Черемшина);

Вода була чиста, прозора, і сонце дробилося в ній, прошивало воду до самого дна тонкими й ніжними срібними струнами (В. Кучер);

Допомогло сонце: промінцями прошило, струсонуло кипучу темінь (М. Стельмах);

// Проймати, пронизувати кого-небудь, викликаючи гостре фізичне відчуття (про холод, біль і т. ін.).

Мороз і вітер прошивали тіло (М. Рильський);

Він шарпнувся всім тілом, біль прошив його велетенською голкою (П. Загребельний);

// безос.

Болем йому прошило груди – аж задзвеніло в скронях (Василь Шевчук).

4. спец. Пробивати отвори в заготовках.

Раніше отвори в пластинах ланцюгів [для збиральних комбайнів] прошивали в дві операції на двох верстатах (з газ.);

// У теслярській справі – скріплювати що-небудь гвіздками.

5. тільки док., також без дод. Шити якийсь час.

◇ Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) див. прони́зувати;

(1) Прошива́ти / проши́ти се́рце (ду́шу, мо́зок) чиє (чию, чий), кому і без дод – раптово вражати, проймати кого-небудь (про гострі, сильні відчуття).

Електричною іскрою прошивають мій мозок слава поета, що родяться з забуття (Мирослав Ірчан);

Одна блискавиця страшного невиясненого болю, що прошила його душу і потрясла його мозок, – і всі ці світлі примарні замки розвіялись парою (І. Франко);

Пісня та йому прошила серце Райдужно-солодкою стрілою, І поніс її хлопчина в люди (М. Рильський);

І тут прошила мозок думка: “Без битви, без кулі? Чудом Господнім?..” (Р. Іваничук).