прошмигувати
ПРОШМИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Швидко проходити, проїжджати і т. ін. куди-небудь, повз кого-, що-небудь; прослизати.
Найчастіше Марта прошмигує там, де стоїть наймолодший із нас, стрункий, підтягнутий, як стеблина, ординарець командира (О. Гончар);
Вулички вражали пустельністю, вряди-годи по них прошмигнув чернець у довгій рясі – біг кудись прочитати канон на ісход чиєсь душі (Ю. Мушкетик);
Зрідка сигналили й прошмигували мимо машини (П. Автомонов);
* Образно. Передвечірні тіні злодійкувато прошмигували в долину (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)