1. Словник української мови у 20 томах

прошмигувати

ПРОШМИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

Швидко проходити, проїжджати і т. ін. куди-небудь, повз кого-, що-небудь; прослизати.

Найчастіше Марта прошмигує там, де стоїть наймолодший із нас, стрункий, підтягнутий, як стеблина, ординарець командира (О. Гончар);

Вулички вражали пустельністю, вряди-годи по них прошмигнув чернець у довгій рясі – біг кудись прочитати канон на ісход чиєсь душі (Ю. Мушкетик);

Зрідка сигналили й прошмигували мимо машини (П. Автомонов);

* Образно. Передвечірні тіні злодійкувато прошмигували в долину (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прошмигувати — прошми́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прошмигувати — див. проникати Словник синонімів Вусика
  3. прошмигувати — -ую, -уєш, недок., розм. Швидко проходити, проїжджати і т. ін. куди-небудь, повз кого-, що-небудь; прослизати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прошмигувати — див. проникати Словник чужослів Павло Штепа
  5. прошмигувати — ПРОБИРА́ТИСЯ (іти, їхати, проходити кудись з труднощами, долаючи перешкоди тощо), ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ підсил., ПРОСО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПРОДРЯ́ПУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови