прошпетитися

ПРОШПЕ́ТИТИСЯ, е́чуся, е́тишся, док., розм.

Провинитися в чому-небудь, завинити перед кимось.

– А вчитель наш розумний пан був, не гордий, та щось прошпетився й загнали його кудись од нас далеко... (М. Коцюбинський);

Іван Євграфович знітившись, як учень, що прошпетився в тяжких пустощах, винуватим голосом промовив: – Прошу вибачити мою невправність... (Б. Антоненко-Давидович);

Він почав гендлювати кіньми, завів торги і дружбу навіть з перекопськими татарами і тяжко прошпетився перед низовими братчиками-товаришами (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. прошпетитися — прошпе́титися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прошпетитися — -ечуся, -етишся, док., розм. Провинитися в чому-небудь, завинити перед кимось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прошпетитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. прошпетитися — Прошпе́титися, -пе́чуся, -пе́тишся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. прошпетитися — Прошпетитися, -чуся, -тишся гл. Провиниться. Ном. № 3599. Його наставили сюди на службу, бо там він прошпетився. То сірома темна: винники, дейнеки, прошпетившись, утікають у степи далекі. К. Досв. 24.  Словник української мови Грінченка