проштовхуватися
ПРОШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся і рідко ПРОШТОВХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Просуватися, пробиратися крізь натовп, штовхаючись.
Засунувши руки в кишені френча хлопець проштовхувався між вуличним натовпом (В. Підмогильний);
Вона ледве проштовхувалась крізь густий базарний натовп (О. Донченко);
Задні проштовхувались наперед, щоб хоч глянути на незвичайного.. щасливця (О. Гончар);
Насилу проштовхнулася вона до чоловіка і зашепотіла (З. Тулуб);
Дядька притиснули з усіх боків. Він, розставивши лікті, проштовхнувся вперед (І. Микитенко);
Залізнякові довелося пустити в хід свої могутні плечі, щоб проштовхатися до дверей (М. Старицький);
Він проштовхався між людей, вийшов з натовпу і раптом побачив за кілька кроків Франка (Л. Смілянський).
2. тільки недок. Пас. до прошто́вхувати.
Перша основна складова частина системи [буріння] – бурильна колона, яка проштовхується високим тиском рідини (з наук. літ.).
(1) Не проштовхну́тися – не пройти (про велике скупчення людей, про тісноту).
На вулицях людно надзвичайно, в крамницях просто не проштовхнутися (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)