проштовхувати
ПРОШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш і рідко ПРОШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Штовхаючи, просувати, переміщати куди-небудь, через що-небудь.
Віддаюсь течії юрти, і поволі мене проштовхуьтю в куточок (М. Івченко);
Похмурий [солдат] гримить замком, тягне двері на себе і проштовхує Тамару в камеру (А. Хижняк);
Пришиваючи гудзики, треба було проштовхувати голку крізь товстий шар вати (Л. Первомайський);
* Образно. Вловивши відповідний момент і ледве проштовхуючи слова крізь горло, Андрій запитавМиколу: – Миколо... А... Підпис? (І. Багряний).
2. що, перен., розм. Давати хід чому-небудь, прискорювати щось.
Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко);
// кого, перен., розм. Проходження, прийняття чогось. Сприяти чимусь успіхові, службовому просуванню.
– Власне ви підкинули йому ідею створити .. серію медальонів. Ну й ви, звісно, проштовхнули його до спілки (Р. Федорів).
Словник української мови (СУМ-20)