проштовхувати
ПРОШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш і рідко ПРОШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Штовхаючи, просувати, переміщати куди-небудь, через що-небудь.
Віддаюсь течії юрти, і поволі мене проштовхуьтю в куточок (М. Івченко);
Похмурий [солдат] гримить замком, тягне двері на себе і проштовхує Тамару в камеру (А. Хижняк);
Пришиваючи гудзики, треба було проштовхувати голку крізь товстий шар вати (Л. Первомайський);
* Образно. Вловивши відповідний момент і ледве проштовхуючи слова крізь горло, Андрій запитавМиколу: – Миколо... А... Підпис? (І. Багряний).
2. що, перен., розм. Давати хід чому-небудь, прискорювати щось.
Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко);
// кого, перен., розм. Проходження, прийняття чогось. Сприяти чимусь успіхові, службовому просуванню.
– Власне ви підкинули йому ідею створити .. серію медальонів. Ну й ви, звісно, проштовхнули його до спілки (Р. Федорів).
Значення в інших словниках
- проштовхувати — прошто́вхувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- проштовхувати — -ую, -уєш, недок., проштовхнути, -ну, -неш і рідко проштовхати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Штовхаючи, просувати, переміщати куди-небудь, через що-небудь. 2》 перен., розм. Давати хід чому-небудь, прискорювати щось; протегувати Проштовхнути по службі — влаштувати на посаду потрібну ("свою") людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проштовхувати — ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- проштовхувати — Прошто́вхувати, -хую, -єш сов. в. проштовха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Проталкивать, протолкнуть. Словник української мови Грінченка