прощебетати
ПРОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.
1. Видати щебет.
В галуззі дерев.., перепурхуючи з крони на крону або в кружлянні підіймаючись до неба, засвистіли, прощебетали, затьохкали птахи (П. Воронько).
2. що, до кого, перен. Промовити дзвінко і швидко.
– Що ви там одсебеньки правите? – весело прощебетала Жабі до Михайла, що, стоячи на стежці, розмовляв сам із собою (Олесь Досвітній);
* Образно. Залітає пташка прощебетати тобі на самісеньке вухо якусь найчудеснішу звістку, яка довго потім бринить у свідомості (Є. Гуцало).
3. Щебетати якийсь час.
– Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? І чи зумієш отак проспівати, прощебетати цілий вік – чи зломить тебе життя..? (Г. Хоткевич);
Мотя почала.. розраджувати й заспокоювати подругу. Прощебетала тоді біля неї чи не увесь вечір (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)